Хвороби ріпаку та заходи їх обмеження - Агропортал

Хортус Украина
Реєстрація
рус укр
Найбільша база пестицидів в Україні
Ви тут:
Курсы НБУ на сегодня

Рейтинг: 0/5

Хвороби ріпаку та заходи їх обмеження

17.11.2014 Насіння

Хвороби ріпаку та заходи їх обмеження

Валентина СЕРГІЄНКО, канд. с.-г. наук,Інститут захисту рослин НААН

Ріпак є цінною олійною культурою. За обсягами виробництва олії ріпакова олія знаходиться на третьому місці після маслинної і соєвої.

У період вегетації рослини ріпаку уражуються багатьма видами грибних, бактеріальних та вірусних хвороб. Найбільш поширеними є грибні захворювання — несправжня борошниста роса (пероноспороз), чорна плямистість (альтернаріоз), фомоз, септоріоз, циліндроспоріоз, вертицильозне та фузаріозне в’янення. Спостереження, проведені в останні роки, свідчать, що домінуючими хворобами в посівах ріпаку в Лісостепу України стають альтернаріоз, фомоз та фузаріозне в’янення. Це можна пояснити переважанням в останні роки сухої та жаркої погоди з періодичними опадами в період вегетації культури. Значне поширення пероноспорозу відмічали лише навесні за прохолодної вологої погоди.Хвороби ріпаку були досить детально описані у різних випусках видання, тому зупинимось лише на найбільш поширених.

Альтернаріоз, або чорна плямистість

Хвороба уражує рослини в усі фази розвитку. На сім’ядолях та листках ріпаку утворюються темно-бурі обмежені зональні округлі плями. На стеблах і стручках з’являються різні за величиною і формою, переважно витягнуті, темні плями, які зливаючись, охоплюють значну частину поверхні стебла або гілок. На стручках хвороба проявляється також у вигляді вдавлених чорних виразок значних розмірів, стручки в місцях уражень деформуються, насіння у них щупле, недорозвинуте, стручки передчасно розтріскуються. Збудниками хвороби є гриби з роду Аlternaria: A. brassicicola (Schn.) Wilts.; A. brassicae (Berk.) Sacc., A. tenuis Nees et Fr. та інші. Під час вегетації гриби поширюються конідіями з вітром та дощем. Висока температура повітря та рясні дощі з вітром у фазі цвітіння і дозрівання ріпаку є оптимальними умовами для поширення хвороби. Збудники альтернаріозу уражують широке коло не лише капустяних рослин і належать до найбільш поширених фітопатогенів, що набули особливого значення в останні роки. Ураження ріпаку альтернаріозом може знижувати урожай насіння на 30-50%. Збудники хвороби зберігаються у формі грибниці і конідій на уражених рослинах озимого ріпаку; на рослинних рештках капустяних культур і насінні.

Фузаріозне в’янення

Хвороба проявляється на сходах і дорослих рослинах. Сім’ядолі й листки жовтіють, на окремих з’являється жовта сітчастість листової пластинки, рослини в’януть і гинуть. На поперечному розрізі черешків добре видно світло-коричневе кільце уражених судин. У вологій камері в місцях ураження спостерігається білий чи блідо-рожевий наліт спороношення збудника хвороби. У пізніші фази розвитку рослин, крім симптомів на листках, спостерігається загальне в’янення рослин. Стебло або його частина, окремі гілки набувають світло-зеленого, згодом жовтого забарвлення, інколи спостерігається бурувата штрихуватість стебла, уражені гілки відмирають, стручки недорозвинуті, відбувається передчасне дозрівання рослин. У вологу погоду на нижній частині стебла засохлих рослин помітно рожевий пухкий наліт.

Збудником хвороби є недосконалий, широкоспеціалізований (поліфаг) гриб Fusarium oxysporum Schl. f. conglutinas Bilai (син. Fusarium conglutinas Wr.), який здатен викликати трахеомікозне в’янення. У циклі розвитку патоген формує макро- і мікроконідії, хламідоспори, інколи мікросклероції. Більш інтенсивний розвиток хвороби спостерігається на перезволожених кислих грунтах, а також при вирощуванні ріпаку після картоплі, льону, соняшнику. Джерелом інфекції є заражений грунт, в якому хламідоспори і мікросклероції гриба можуть зберігатися до 11 років. Додатковим джерелом інфекції є уражене насіння, в якому зберігається грибниця патогена. Шкідливість хвороби значною мірою залежить від фази ураження рослин. Найбільш вразливими є фази формування розетки, стеблування та цвітіння. Величезні недобори урожаю насіння обумовлені ураженням рослин у фазі цвітіння. У хворих рослин достовірно знижується кількість насінин у стручку. Залежно від ступеня ураження рослин знижуються польова схожість та технологічні якості насіння.

Фомоз

Захворювання проявляється на сходах і дорослих рослинах. На молодих рослинах хвороба викликає почорніння нижньої частини, в місцях ураження тканина стає сірою і покривається чорними крапками — пікнідами. Стебло проростка висихає, стає трухлявим, рослина гине. На листках світло-сірі, частіше округлі плями, на черешках і стеблі видовжені, а згодом з’являються виразки з темно-коричневою облямівкою, вкриті численними чорними пікнідами. Плями і виразки поступово розростаються навколо і повністю охоплюють стебло. Така форма прояву хвороби отримала поширену назву — рак стебла. На стручках злегка вдавлені сірі сухі плями з концентричною зональністю і чорними пікнідами, уражені стручки розтріскуються. В уражених стручках насіння дрібне, зморшкувате, щупле, матового забарвлення або без зовнішніх ознак ураження. Збудником хвороби є сумчастий гриб Leptosphaeria maculans (Desm.) Ces. et de Not); у пікнідіальній стадії — Phoma lingam (Tode ex Fr.) Desm. Найбільш інтенсивний розвиток хвороби на сім’ядолях ріпаку спостерігається за температури 24-280С, розвиток захворювання на стеблах у вигляді ракових виразок відбувається при 16-200С. У пікнідах формуються безбарвні одноклітинні пікноспори, за допомогою яких гриб поширюється протягом вегетації культур. Зараженню рослин сприяє висока (до 100%) відносна вологість повітря та наявність краплинної вологи на рослинах. Пошкодження рослин комахами та спричинення механічних пошкоджень рослинам під час проведення агротехнічних робіт також сприяють ураженню рослин фомозом. Зберігається збудник хвороби грибницею на уражених рослинах озимого ріпаку, в уражених насінні та рештках капустяних культур у грунті до 2-3 років. Гриб перезимовує також псевдотеціями з сумками і сумкоспорами. Вважається, що надранні посіви озимого ріпаку і пізні ярого уражуються фомозом значно інтенсивніше, ніж за сівби в оптимальні строки. Загущені посіви ріпаку пошкожуються фомозом сильніше, ніж зріджені, оскільки інтенсивність ураження рослин знаходиться у прямій кореляційній залежності від діаметра стебла. Чим тонше стебло рослини, тим інтенсивніший на ньому розвиток хвороби. Шкідливість хвороби виявляється у зрідженні сходів, зменшенні асиміляційної поверхні рослин, зниженні кормових якостей зеленої маси ріпаку, суттєвому знижені маси 1000 насінин, посівних і технологічних якостей насіння. Із ураженого насіння формуються проростки з явними ознаками фомозу на колеоптиле, кореневій шийці, сім’ядолях. Недобір урожаю від ураження рослин хворобою може становити до 50% і більше. При проведенні дослідів з оцінювання ефективності фунгіцидів проти хвороб ріпаку в 2000 та 2006 роках у Київській області було встановлено, що основною хворобою рослин ріпаку ярого був альтернаріоз. Перші ознаки ураження були виявлені в другій декаді липня, а в цілому за вегетаційний період розвиток захворювання знаходився на рівні 12,5-78,8%. Ефективність фунгіциду Ридоміл Голд МЦ 68 WG проти альтернаріозу ріпаку становила 65,6% в початковий період розвитку хвороби, а перед збором урожаю — 28,3% (табл. 1). 

Таблиця 1. Ефективність фунгіциду Ридоміл Голд МЦ 68 WG проти альтернаріозу ріпаку (сорт Тисменицький, Київська обл., 2006 р.)
 
Варіант досліду Ефективність дії препарату % Урожайність насіння
22.07 29.07 06.08 ц/га % до контролю
Контроль (без фугніцидів)
12,5* 37,9* 78,8* 7,0 -
Ридоміл Голд МЦ 68 WG 2,5 кг/га 65,9 53,8 28,3 8,5 121,4
HIP 05       2,5  

* - розвиток хвороби, %

Заходи захисту

Одними з основних заходів захисту ріпаку від хвороб є дотримання вимог зональної технології вирощування ріпаку (обробіток грунту, система удобрення, строки сівби і норми висіву насіння), використання стійких сортів і гібридів, своєчасне застосування засобів захисту, знищення післяжнивних решток. Важливим є дотримання просторової ізоляції між капустяними культурами, недопущення надмірного удобрення рослин азотними добривами з осені, своєчасне знищення поверхневої кірки під час сходів ріпаку.
Для протруювання насіння та захисту рослин у період вегетації використовувати зареєстровані препарати, що наведені в таблиці 2.
Таблиця 2. Препарати для захисту ріпаку від хвороб (частина 1)
Таблиця 2. Препарати для захисту ріпаку від хвороб (частина 2)
№15-16 (238-239) журнал "Агробізнес Сьогодні" Серпень 2012

 


Відгуки читачів

Додати cвiй вiдгук

  • Security code
  • Надіслати