Сафлор - рослина майбутнього? - Агропортал

Реєстрація
рус укр
Найбільша база пестицидів в Україні
Ви тут:
Курсы НБУ на сегодня

Рейтинг: 0/5

Сафлор - рослина майбутнього?

06.02.2015 Насіння

Сафлор - рослина майбутнього?

Юрій НОСЕНКО, канд. с.-г. наук

Сафлор (Carthamnus) - рід одно-, дво- чи багаторічних трав'янистих рослин родини айстрових. Це олійна культура. Батьківщина сафлору - Ефіопія й Афганістан. На території Єгипту, Індії й Китаю вирощувався до нашої ери, здавна - в Середній Азії, Саудівській Аравії, Сирії, Палестині, Північній Африці, в Закавказзі і Туркменії, на території Європи. В Росії - з 18 ст. 

Тепер сафлор зустрічається як олійна рослина в найпосушливіших районах Середньої Азії. Його вирощують на невеликих плантаціях в Індії, Туреччині, Ірані, Китаї, європейських країнах, США тощо. Звідти він проник спочатку в Індокитай, згодом у II ст. до н. е. - у Китай, а потім - через Арабію в Європу (Іспанію). 

Об'єднує всього 19 видів, що ростуть переважно у Середземномор'ї, Азії; у колишньому СРСР було 5 видів, з яких лише один (Carthamnus tinctorius) відомий у культурі, решта - тільки в дикому стані (серед яких 15 видів однорічних, 1 - дворічний і 3 - багаторічних). Два однорічних дикорослих види сафлору часто засмічують посіви культурного сафлору, причому другий легко з ним схрещується у природних умовах, що може дуже знизити сортові якості вирощуваних сортів, позаяк обидва дикорослі види сафлору завдяки шипам дуже колючі.

А. Купцов встановив таку систему регіональних еколого-географічних типів сафлору культурного: памірський, північно-афганський, вірменський, гератський, закавказький, південно-французький і північно-туранський. Кожен з екотипів характеризується комплексом ознак і властивостей та використовується у світовій селекції.

Сафлор у Росії називали диким шафраном і вирощували як городню рослину. В другій половині XVIII ст. сафлор зустрічався у садах Москви та інших міст, уже тоді його квітки застосовували в кулінарії та хлібопекарстві як замінник шафрану. В Астраханській губернії, коли посіви соняшнику були під загрозою повної загибелі від соняшникової молі та вовчку,сафлор став надійною йому заміною. У деяких країнах його вирощують як «дублера» соняшнику.

В Україні сафлор з’явився у другій половині XVIII ст. У довоєнні роки на невеликих площах його вирощували переважно в південних посушливих районах. Середня урожайність насіннястановить 10-12 ц/га, за сприятливих умов - до 20 ц/га і більше.

Господарське значення

Сафлор вирощують переважно як олійну культуру. Його насіння містить 25-37% (у ядрі 46-60%) напіввисихаючої олії (йодне число - 115-155) і до 12% білка.

Олія, добута з ядер насіння сафлору, наближається за смаковими якостями до соняшникової, її використовують у харчових цілях для виготовлення маргарину високої якості. Олія, одержана з цілого насіння, має гіркуватий присмак, її використовують для одержання оліфи, білої фарби, емалей, мила, лінолеуму.

Сафлорова олія широко вживана в кулінарії по всьому Сходові. Завдяки тому, що вона дуже багата ненасиченими жирними кислотами, олія просочує шкіру швидше й усмоктується практично миттєво. Має зм'якшуючу та зволожуючу дії. Забезпечує бар'єрну (захисну) функцію шкіри. Ці властивості сприяли широкому застосуванню у різних кремах і мазях для шкіри.

За обсягом виробництва олії з 1 га сафлор поступається соняшнику і ріпаку, але переважає гірчицю, льон, рижій (табл. 1).

abc_19_218_30

Довідка. В Росії був представлений у 2007 році цікавий інноваційний проект отримання біопалива з насіння сафлора, розроблений та реалізований у СФГ «Юргенс» Саратовської області. На сьогодні декілька одиниць сільськогосподарської техніки господарства працюють на сафлоровій олії, при цьому, як підкреслили автори проекту, вартість екологічно чистого біопалива значно поступається традиційному виду палива.

Макуха є цінним кормом для тварин. Насіння цієї рослини залюбки поїдає домашня птиця. У 100 кг міститься 55 кормових одиниць.

Пелюстки сафлору мають два різних барвних пігменти - жовтий і червоний. Жовтий пігмент вважається менш цінним і видаляється шляхом промивання пелюсткової маси водою. Червона речовина сафлору - картамін - важко розчинна у воді, але легко розчиняється у спирті й лугах.

Фарбою, виготовленою із сафлору єгиптяни ще в стародавні часи фарбували пов'язки для своїх мумій, які пізніше були знайдені під час розкопок у гробницях єгипетських фараонів. З цього вчені роблять висновок, що сафлор спочатку був широко відомий і використовувався як фарбувальна рослина. Нині картамін застосовують у килимовому виробництві і для фарбування тканин, а також у кулінарії як замінник шафрану.

Сафлор іноді розводять на городах заради пелюсток, які використовують для забарвлення у жовтий колір тіста та інших продуктів.

У країнах Сходу для фарбування губ і щік місцеві красуні використовували різні засоби. В арабських країнах для цього широко використовується дрібний по консистенції порошок сафлору червоного кольору.

З давніх-давен шафран підробляли, використовуючи сушені пелюстки сафлору.Іноді без злого наміру на ринках Європи й Середньої Азії шафран часто просто плутають із сафлором.

Китайська традиційна медицина знала про сафлор ще в 1061 році. Використовували його при хворобах серця й коронарних судин, а також як стимулюючий, в'язкий, антисептичний, проносний, блювотний засоби.

Сафлор (дудник, ремманія китайська) нормалізує менструальний цикл у жінок, тонізує матку. Розширює судини, поліпшує кровообіг. Усуває жовто-коричневі плями на шкірі обличя й шиї. Захищає шкіру від передчасного старіння, має ензиморегулюючий ефект. Має антибактеріальну й протизапальну дію на шкіру. Стимулює виділення шлункового соку, ферментів підшлункової залози, характеризується жовчогінною, протисклеротичною дією, виводить пісок із жовчного міхура, знімає спазм кишечнику й метеоризм. Нормалізує рівень глюкози в крові. Нормалізує гормональний баланс при мастопатії. Забезпечує болезаспокійливу дію, є відхаркувальним і потогінним засобом.

Використовується при захворюваннях печінки (дискінезії жовчовивідних шляхів, гепатитах, цирозі, хворобі Боткіна тощо); при порушенні функції шлунково-кишкового тракту, підшлункової залози; при захворюваннях серцево-судинної системи (гіпертонії, атеросклерозі, зниженні еластичності судин); при шкірних хворобах (вугрі, дерматити, псоріаз, екземи, пігментні плями, ластовиння й родимки); для збереження молодості шкіри, поліпшення стану волосся, при надмірній сальності, пористості, сухості або дряблості шкіри обличчя; під час вагітності при ранніх токсикозах (під контролем лікаря). Як протизапальний засіб при захворюваннях легенів та опорно-рухового апарата.

Ботанічна характеристика й біоекологічні особливості

abc_19_218_31 Коренева система сафлору стрижнева з різко вираженим головним коренем та бічними розгалуженнями; проникає у ґрунт до 1,5 м.

Стебло сягає у висоту до 120 см, голе, біле, глянцеве. У посівах рослина одностебла, але здатна гілкуватися у верхній частині стебла, при цьому гілочки несуть маленькі кошики.

Листки неоднакові за розміром, ланцетно-овальні або еліптичні, темні, шкірясті, краї їх зубчасті, з шипами або без них, вгорі стебло переходить у зовнішню листкову обгортку суцвіття.
Суцвіття - багатоквітковий багатонасінний кошик, за формою -конічний, куполовидний або плоский, у діаметрі сягає 3,5-4 см. На одній рослині залежно від сорту й умов вирощування буває від 5-6 до 30-50 кошиків, у яких розміщується від 20-30 до 50-70 і навіть 150 насінин (у великокошикових сортів). Насіння не обсипається.

Квітки дрібні, трубчасті, жовті або оранжеві. Віночок п'ятироздільний, приймочка заокруглена, пиляки міцно прилягають до стовпчика. Забарвлення квіток буває білим, жовтим, оранжевим або червоним.

Плід - сім'янка, видовжена, овально-чотиригранна, блискуча, білого кольору; оболонка тверда і становить 58-68% маси сім'янок, за формою схожа на соняшникову, але значно менша, ніж у нього. Маса 1000 насінин - 20-50 г. Вміст олії у ядрі коливається у межах 46-60%, а в насінині - від 25 до 37%. Лушпинність становить 40-50%. Насіння панцирне, панцир залягає глибоко в тканині оболонки. Запилення у сафлору перехресне за допомогою комах та вітру, але самозапилення для нього також характерне.

Фенологічні спостереження за розвитком сафлору зосереджують на таких же фазах, що й у соняшнику, адже ці культури з однієї родини і за біологією дуже подібні. Тривалість вегетаційного періоду становить 105-130 днів. Сходи з'являються на 8-10 день після висіву. Через 65-70 днів після сходів настає цвітіння, яке триває у посіві близько одного місяця.

Від цвітіння до дозрівання насіння проходить 35-40 днів. Листочки-обгортки кошика щільно стикаються, тому насіння з нього при дозріванні не висипається. При вологій погоді воно погано вимолочується.

Сафлор - жаростійка та посухостійка рослина, добре переносить тривалу посуху, тому є цікавою для вирощування у південному Степу України, де соняшник часто погано росте. Особливо ефективним може бути його вирощування в умовах зрошення.

Перспективи поширення сафлору в Україні пов'язані з виведенням нових великонасінних і тонколушпинних сортів з високим вмістом олії.

Насіння сафлору проростає за температури 2-3°С. Сходи переносять приморозки до 3-6°С. Найбільша потреба в теплі - у період цвітіння-дозрівання. У період цвітіння дощову погоду переносить погано на відміну від посухи, адже за вологої погоди квітки значно гірше запліднюються, а кошики загнивають.

Сафлор - це культура пристосована до ранньовесняного висіву, але дуже вибаглива до тепла в період цвітіння і дозрівання. Це рослина короткого дня.

До ґрунтів сафлор невимогливий, нормально переносить засолення. Але погано себе почуває на кислих, заболочених ґрунтах, з високим рівнем ґрунтових вод. Найвищі врожаї сафлор спроможний формувати на чорноземних і каштанових ґрунтах.

Шкідники - сафлорна муха й довгоносик; хвороби - фузаріоз, склеротиніоз, іржа.

Сорти

Культурні сорти сафлору відрізняються один від одного тривалістю вегетаційного періоду, врожайністю, лузгуватістю, вмістом олії у насінні, а також наявністю чи відсутністю колючок на листках і обгортках кошиків. В Україні в минулому вирощували сорти сафлору: Донський 29/1, виведений Ростовською селекційною станцією, і Краснокутський, виведений Краснокутською дослідною станцією для районів Поволжя.

Сорти сафлору, які в минулому вирощувалися в Україні, мали вагу 1000 насінин від 25 до 39 г, лузгуватість 21-57% і вміст олії в насінні 22-29%.

Не користуючись широкою популярністю, сафлор культурний, на жаль, залишається поза увагою науково-дослідних і селекційних закладів. Ця рослина донині слабо вивчена, ботанічна класифікація культурного сафлору детально не розроблена.

Нині в Реєстрі сортів, придатних для поширення в Україні, занесено 3 сорти сафлору - Сонячний, Степовий та Професор Машанов.

СтеповийЗаявник -Науково-виробнича агрофірма «Землероб». За його даними, сорт цвіте в середні строки. Перша гілка та суцвіття кріпляться у середній частині стебла. Найдовша первинна гілка - середньої довжини. Колючок мало. Сім’янка середнього розміру, біла. Вегетаційний період - 115 днів, маса 1000 насінин - 50 г, урожайність - 16,0 ц/га. Вміст харчової олії - 50,1%. Сорт стійкий до вилягання, осипання, посухи. Ураження хворобами незначне. Рекомендований для зони Степу.

СонячнийЗаявник - Інститут олійних культур НААН.Суцвіття -кошик діаметром 2,5-3,0 см. На одній рослині буває від 10-25 кошиків. Листя покрите гострими дрібними голочками. Квітки жовто-помаранчевого забарвлення, до моменту закінчення цвітіння пелюстки стають червоними. Плід сім'янка, що нагадує сім'янку соняшнику, білого кольору. Насіння при дозріванні не обсипається. Маса 1000 насіння становить 44-45 г. Олійність насіння сягає до 33%.Вегетаційний період становить 127 днів. Урожайність на полях у Херсонській і Запорізькій областях зафіксована у межах 1,6-1,8 т/га.

Особливості технології вирощування та збирання

Технологія вирощування сафлору така ж, як і соняшнику, адже ці рослини належать до однієї родини (айстрових), мають багато загальних рис розвитку та будови, схожі між собою за еколого-біологічними особливостями і вирощуються як просапні культури. Як і для соняшнику, для сафлору, передусім, необхідно скласти схему сортового агрокомплексу, на основі якого розробити мінімалізований технологічний проект вирощування сафлору та зробити розрахунки технологічної карти. Оцінка енергетичної (чи економічної) ефективності вирощування сафлору за прийнятою технологічною картою дасть можливість заздалегідь визначитися у доцільності її реалізації.

Сафлор розміщують у просапному клину сівозміни. Кращими попередниками для нього є озимі і ярі колосові культури, які висіваються по парах або після багаторічних трав, а також просапні. Допустиме розміщення сафлору після кукурудзи. Сафлор - добрий попередник для ярих колосових культур.

Сафлор добре реагує на внесення добрив, які краще вносити під зяб у дозі К45Р60К45, в умовах зрошення дозу добрив збільшують на 50-70%, погоджуючи її із вмістом поживних речовин у ґрунті.

Основний і передпосівний обробіток ґрунту такий, як і під соняшник. У системі основного обробітку рекомендовано проводити попередній пошар-ний обробіток з наступною глибокою відвальною оранкою на 27-30 см.

Високі врожаї сафлор дає лише при ранніх строках весняного посіву. Сіють його широкорядним способом із міжряддям 45 см, на засмічених полях - 60-70 см. Норма висіву насіння становить 10-12 кг/га, на одному метрі рядка перед збиранням має бути 4-5 рослин при міжрядді 45 см і 6-7 рослин при міжрядді 60-70 см.

Щоб забезпечити норми висіву сівалками СПЧ-6 або СУПН-8, висівні апарати комплектуються дисками з кількістю отворів від 22 до 40 (залежно від ширини міжрядь, кількості погонних метрів на гектар і типу сівалки) з діаметром 3 мм. Глибина загортання насіння - 5-6 см, при висиханні верхнього шару ґрунту глибину загортання збільшують до 6-8 см.

Догляд за посівами сафлору такий, як і за посівами соняшнику. Він полягає у посівному коткуванні, боронуванні до і після появи сходів у фазі двох-трьох пар справжніх листочків поперек рядків і 1-3 міжрядних обробітках (при винятковій необхідності). Для знищення кірки застосовують ротаційну мотику. Усі роботи по догляду повинні бути завершені до фази бутонізації сафлору.

Збирають сафлор прямим комбайнуванням, адже насіння при дозріванні з кошика не висипається. Однак при затягуванні строків початку збирання і перестої посівів відбувається обсипання насіння від ударів лопатей жатки по стеблу рослини.

До збирання приступають, коли пожовтіють усі рослини і кошики, а насіння затвердіє. Для збирання використовують переобладнані і налаштовані зернові комбайни.

Опубліковано в журналі "Агробізнес сьогодні" №19 (218) жовтень 2011


Відгуки читачів

Додати cвiй вiдгук

  • Security code
  • Надіслати