Інтегрований захист сої від хвороб - Агропортал

Реєстрація
рус укр
Найбільша база пестицидів в Україні
Ви тут:
Курсы НБУ на сегодня

Рейтинг: 0/5

Інтегрований захист сої від хвороб

02.09.2014 Пестициди

 Інтегрований захист сої від хвороб

Іван МАРКОВканд. біолог. наук, професор
НУБіП України
Одним із найбільш ефективних, екологічно-безпечних, економічно-вигідних заходів захисту сої від хвороб є виведення і впровадження у виробництво стійких сортів. 

Технологія вимагає стійких сортів

Загальновідомо, що вирощувати сою за інтенсивною технологією можливо тільки за наявності у господарстві сортів інтенсивного типу, з високою стійкістю до найбільш поширених хвороб, достатньої кількості мінеральних добрив і засобів захисту рослин, комплексу сільськогосподарських машин. Переважна більшість районованих сортів належить до інтенсивного типу. Найціннішими для такої технології є сорти, які характеризуються високою стійкістю до більшості хвороб (групова стійкість). Зокрема, Мельпомена стійкий до фузаріозу, аскохітозу, пероноспорозу; Сяйво - до аскохітозу, пероноспорозу, септоріозу, слабо уражується фузаріозом і сірою гниллю; Васильківська -до пероноспорозу, аскохітозу, септоріозу; Одеська 151 А, Ятрань -до аскохітозу, септоріозу, фузаріозу, бактеріозам тощо. При вирощуванні сортів сої з високою польовою стійкістю до хвороб суттєво скорочуються обсяги застосування фунгіцидів, кратність обприскувань рослин, зменшується забруднення довкілля, підвищується рентабельність вирощування культури.

Місце в сівозміні

Із впровадженням інтенсивної технології вирощування високі врожаї сої одержують лише за умов суворого дотримання сівозміни. Місце сої в сівозміні визначається, з одного боку, біологічними та агротехнічними особливостями культури, а, з іншого, грунтово-кліматичними та економічними умовами району.

Попри те, що соя є витривалою до вирощування на одному полі протягом декількох років, її краще повертати на теж саме поле не раніше ніж через 3-4 роки. Чим коротша ротація сої у сівозміні, тим більше необхідно в господарстві запасатися засобами захисту рослин - фунгіцидами, гербіцидами, інсектицидами тощо.

1

Розміщуючи цю культуру в сівозміні, необхідно враховувати конкурентоспроможність її стосовно окремих видів бур’янів, які, до того ж, є резерваторами багатьох збудників хвороб. Кращими попередниками сої є озимі та ярі зернові культури, картопля, що не мають спільних збудників хвороб. Високі врожаї сої отримують при розміщенні її на чистих від бур’янів полях після кукурудзи, овочевих культур, а в умовах достатнього зволоження після цукрових і кормових буряків.

Дотримання сівозміни зумовлює різке зниження розвитку пліснявіння насіння, кореневих та стеблових гнилей, пероноспорозу, борошнистої роси, іржі, плямистостей листя, бактеріальних та вірусних хвороб.

Не слід розміщувати сою після зернових бобових культур, соняшнику, льону, багаторічних трав, а також біля акацієвих насаджень, оскільки вони уражуються спільними збудниками хвороб і пошкоджуються деякими видами шкідників (акаційова вогнівка та ін.). Не можна сіяти сою на полях, забур’янених багаторічними бур’янами: різними видами осотів, пирієм повзучим, берізкою польовою, хвощем польовим тощо.

Слід зауважити, що соя належить до найкращих попередників у сівозміні, особливо для озимих культур, кукурудзи, картоплі та інших культур. За сучасних методів господарювання широко впроваджуються короткоротаційні сівозміни, як озима пшениця-соя-озима пшениця, кукурудза-соя-кукурудза. При впровадженні таких сівозмін суттєво зростають обсяги засобів захисту рослин.

При вирощуванні сої покращується фізичний стан грунту, у ризосфері рослин створюється важливий комплекс корисних мікроорганізмів, які засвоюють азот з атмосфери, перетворюють нерозчинні сполуки фосфору в доступні, а також збагачують грунт органічною речовиною.

При вирощуванні сої слід дотримуватися просторової ізоляції між культурами, що уражуються одними і тими ж самими збудниками хвороб. Розміщення сої повинно бути не ближчим, ніж 1 км від багаторічних бобових трав та інших бобових культур. Не рекомендується висівати сою поряд із зернобобовими культурами, які уражуються багатьма збудниками хвороб, а також від ділянок, де ці культури вирощувалися у попередньому році. Дотримання просторової ізоляції передусім запобігає спалахам аерогенної грибної, бактеріальної інфекції і суттєво обмежує розповсюдження неперсистентних вірусів, зокрема вірусу жовтої мозаїки тощо.

Обробіток грунту

Соя добре росте на різних грунтах, крім солонців і грунтів, схильних до заболочування. Найбільш придатні для вирощування сої родючі суглинкові і супіщані чорноземи, багаті фосфором, калієм і гумусом із нейтральною реакцією грунтового розчину (рН 6,5-7,0). На більш кислих грунтах соя інтенсивно уражується фузаріозною кореневою гниллю, фузаріозним і вертицильозним в’яненням. При вапнуванні кислих грунтів (внесенні вапна більше ¾ від розрахункової норми за гідролітичною кислотністю) зростає ураження рослин бактеріальним в’яненням та іншими хворобами.

Соя - вимоглива культура до обробітку грунту. Це зумовлено особливостями проростання насіння і тим, що для максимального утворення бульбочок на коренях необхідна відповідна структура орного шару грунту. Завдання основного (осіннього) і передпосівного обробітку грунту полягає у створенні рівномірного розпушеного, зернистого, дрібногрудкуватого посівного шару; загортанні і доброму змішуванні грунтом рослинних решток, які є часто основним джерелом інфекції багатьох збудників хвороб, та добрив; створення пухкого, добре оструктуреного орного шару, щільність ґрунту для сої - 1,1-1,3 г/см, вирівнянні поверхні грунту. Якісне і своєчасне проведення цих заходів суттєво оздоровлює грунт від фітопатогенів, знижує запас інфекції збудників хвороб сої. При проведенні обробітку грунту особливу увагу слід приділити максимальному очищенню поля від бу’рянів, більшість яких є резерваторами бактеріальної і вірусної інфекції, а також накопиченню у збереженню вологи. Навесні, при настанні фізичної стиглості грунту, поле ретельно вирівнюють вирівнювачами або боронами. До сівби сої проводять дві культивації з боронуванням: першу - на глибину 10-12 см, другу передпосівну - на глибину загортання насіння.

Для знищення бур’янів застосовують гербіциди грунтові до посіву або до і після появи сходів та до початку утворення першого трійчастого листка сої. При розміщенні сої у сівозміні слід враховувати, які гербіциди вносились під попередник і їх післядію на наступну культуру. Як відомо, послаблені рослини сої є сильно сприйнятливими до біотичних факторів, особливо до ураження збудниками кореневих гнилей.

Залежно від рівня та видового складу бур’янів у післясходовий період посіви сої обробляють одним із рекомендованих гербіцидів, згідно з «Переліком пестицидів і агрохімікатів, дозволених до використання в Україні». На практиці частіше застосовують бакові суміші гербіцидів. Обробку посівів страховими гербіцидами проводять, як правило, до фази третього-четвертого листків.

Удобрення

Соя є вимогливою культурою до родючості грунтів та до внесення добрив. На утворення 1 ц зерна соя виносить із грунту 7,5-10 кг азоту, 1,7-2,5 кг фосфору, 3-4,5 кг калію.

2

Азотфіксація рослинами сої протікає гірше порівняно з іншими бобовими культурами. Тому вона добре реагує не тільки на мінеральні, але й на органічні добрива. Рослини сої при збалансованому живленні характеризуються високою польовою стійкістю до хвороб.

Перед внесенням добрив слід уточнити наявність певних поживних речовин у грунті. Під основний обробіток грунту рекомендується вносити гній або компости в нормі 20-25 т/га та мінеральні добрива (фосфорно-калійні по 60-90 кг/га д. р.). Слід пам’ятати, що внесення під сою фосфорно-калійних добрив суттєво підвищує стійкість рослин до багатьох грибних і бактеріальних хвороб.

Як бобова культура соя задовольняє потребу в азоті за рахунок фіксації атмосферного азоту тільки на 50-70%, а тому в початковий період потребує внесення азотних добрив. Засвоєння поживних речовин соєю неоднакове в різні фази її росту та розвитку. Так, засвоєння азоту поступово збільшується від фази сходів (завдяки як поглинанню з грунту, так і фіксації азоту бульбочковими бактеріями) і досягає максимуму у фазі цвітіння й утворення бобів і насіння, після чого швидко зменшується. Азотні добрива в дозі 30-45 кг/га вносять під передпосівну культивацію. Слід зауважити, що надмірне живлення сої азотом сприяє розростанню вегетативних органів і сприяє інтенсивному розвитку кореневих гнилей та ураженню рослин іншими хворобами. Тому азотні добрива під сою слід вносити у поєднанні з фосфорно-калійними. У рядки при сівбі сої вносять по 10-15 кг/га фосфору в формі молібденізованого суперфосфату. Соя для свого росту й розвитку вимагає також внесення у грунт мікроелементів, особливо молібдену і бору, які суттєво підвищують стійкість рослин до інфекційних захворювань.

З метою повного забезпечення проростків сої необхідними поживними речовинами, підвищення імунітету рослин до фітопатогенів на ранніх фазах розвитку, покращення засвоєння азоту бульбочковими бактеріями рекомендується обробляти насіння сої перед посівом (інкрустація) одним із добрив.

Інокуляція насіння сої - це процес нанесення на його поверхню біопрепарату, що містить ризобактерії, які сприяють утворенню азотофіксуючих бульбочок на корінні рослин. Прикореневі бульбочки фіксують азот з атмосфери та передають його рослині-господарю, перетворюючи азот в аміак, який засвоюється рослиною. Бактерії та рослини сої вступають у симбіотичні відносини, у яких бактерії отримують від рослини цукри, натомість забезпечують її доступним азотом. Ризобактерії допомагають рослинам за період вегетації фіксувати до 250 кг атмосферного азоту, з яких 150 кг засвоюється самою рослиною, а до 100 кг залишається у пожнивних рештках для наступних культур у сівозміні.

Для фіксації атмосферного азоту насіння сої у день сівби слід обробити одним із відомих біопрепаратів. Одночасно з інокуляцією насіння обробляють мікродобривами: бором і молібденом (40-50 г на гектарну норму висіву насіння).

Застосовуючи інокулянти, треба обов’язково дотримуватись інструкції, що додається до препарату. Недодержання умов застосування мікробних препаратів може не дати бажаних результатів або навіть мати негативний вплив на розвиток рослини.

При інокуляції слід дотримуватися оптимального співвідношення обсягів робочої суспензії препарату та насіння, бо за надмірної зволоженості може порушитись норма його висіву. Виконання цієї умови сприятиме збереженню від ушкодження оболонок насіння сої, яке має тонку і ніжну оболонку, що швидко набрякає.

Для запобігання загибелі нанесених мікроорганізмів оброблене насіння сої слід захистити від впливу прямого сонячного проміння і зберігати його за оптимальних температур 5-25оС. На ефективність бульбочкових бактерій у грунті впливають такі чинники, як вологість грунту, температура, аерація, рівень рН, рухомі форми азоту, фосфору, калію та мікроелементи, обробка насіння регуляторами росту рослин тощо.

Оцінювати азотфіксацію бульбочками можна розпочинати з третього тижня після появи сходів. На початку вегетації бульбочки можуть бути білого кольору, це означає, що заселення кореня бактеріями відбулося, але вони ще не зрілі та азотфіксація ще не розпочалась. Розрізавши бульбочку, можна оцінити її стан. Якщо на розрізі бульбочки мають рожевий чи червоний колір - це свідчить про те, що відбувається активна азотфіксація. Якщо бульбочки зеленого, коричневого або чорного кольору - це означає, що бактерії неактивні або паразитуючі. Обробка насіння сої бактеріями поліфункціональної дії зменшує поширення хвороб у посівах культури на 40-60%. Рослини сої з активною азотфіксацією менше уражуються кореневими гнилями, фузаріозним і вертицильозним в’яненням та іншими хворобами.

Для якісного перемішування посівного матеріалу з одержаною інокуляційною суспензією у господарствах застосовують стаціонарні порційні чи шнекові протруювачі, з добре відкаліброваними регуляторами потоку насіння на шнеках і дозаторами. Інокуляцію сухими інокулянтами на основі торфу можна проводити у бетономішалках, у бункері сівалки або на поліетиленовій плівці чи брезенті.

При інкрустації чи протруєнні насіння слід додавати в робочу суспензію чи емульсію мікроелементи - молібденово-кислий амоній (250-450 г/т), солі кобальта, борну кислоту - (по 250-300 г/т), нікель 2,5 г/т.

Сівба

Сою висівають за температури грунту 10-12оС, що співпадає часто з фенологічним показником - цвітінням яблуні. Посів насіння сої у погано прогрітий грунт сприяє масовій появі пліснявіння, ураженню проростків фузаріозом, кореневими гнилями, бактеріозом та іншими хворобами. При пізніх строках сівби складаються більш сприятливі умови для інтенсивного ураження рослин несправжньою борошнистою росою, іржею, плямистостями, бактеріальними та вірусними хворобами.

На чистих полях від бур’янів сою висівають звичайним рядковим способом (частіше з міжряддям 15 см). За такого способу сівби рослини сої не гілкуються, вони інтенсивно ростуть, швидше розвиваються і дозрівають. Рослини раціонально використовують світло, воду, елементи живлення грунту, при цьому стримується швидке поширення аерогенної інфекції пероноспорозу, плямистостей, створюється сприятливий тепловий і повітряний режими.

На зріджених посівах рослини більш інтенсивно уражуються вірусними хворобами. Зазвичай на широкорядних посівах сої кількість уражених рослин пероноспорозом, білою, сірою, південною склероціальною гнилями, аскохітозом, антракнозом, септоріозом значно нижча, ніж на рядкових посівах сої. Найменший розвиток цих захворювань спостерігається на кулісних посівах сої. У зріджених посівах через гілкування збільшуються втрати сої при збиранні врожаю, а в загущених - рослини вилягають й інтенсивно уражуються епіфітними хворобами.

Глибина загортання насіння сої залежить від вологості і структури поверхневого шару грунту, строків і способів сівби, енергії проростання насіння та ступеня скоростиглості сорту. Оптимальна глибина загортання насіння сої становить 2-4 см, за умов добре зволоженого і прогрітого шару грунту - 1,5-2,5 см. На легких грунтах насіння сої загортають на глибину 3-4 см, на важких вологих - 1,5-2,0 см. Пізньостиглі сорти сої слід висівати, по можливості, на меншу глибину загортання порівняно з ранньостиглими. При пересиханні верхнього шару грунту на легких і середніх грунтах глибина загортання насіння сягає 6-8 см. Слід пам’ятати, що при глибокому загортанні насіння у грунт складаються сприятливі умови для інтенсивного його ураження пліснявінням і подальшого загнивання, ураження проростків фузаріозом, кореневими гнилями, сім’ядольним і пустульним бактеріозами та іншими хворобами.

Догляд за посівами сої включає коткування площі після посіву, яке покращує умови для проростання насіння, 1-3 досходових боронувань (перше - через 4-5 днів після сівби; друге -7-8; третє - через 9-10 днів), які здійснюють середніми боронами в один слід упоперек напрямку сівби. При проведенні боронування руйнується грунтова кірка, суттєво зменшується ураження проростків сої фузаріозом, кореневими гнилями, знищується більше 50% проростків бур’янів у грунті.

Післясходовий догляд

Соя, як відомо, до змикання листків у рядках, особливо в перші 25-30 днів, погано конкурує із бур’янами - резерваторами бактеріальної і вірусної інфекції. Тому після появи сходів, переважно у фазі 1-го справжнього листка, слід проводити післясходове боронування поля райборінками також упоперек напрямку сівби. При значному забур’яненні посівів доцільно провести повторне боронування через 5-6 днів після першого.

3

На забур’янених посівах сої після появи сходів і до початку утворення першого трійчастого листка слід застосувати дозволені гербіциди.

На широкорядних посівах сої здійснюють 2-3 міжрядні культивації: першу - на глибину 5-6 см, другу і третю - на 6-8 см, що суттєво активізує роботу азотфіксуючих бульбочок на кореневій системі рослин, чим покращує азотний баланс грунту. Боронування посівів сої не слід проводити вранці по росі, коли рослини є найбільш ламкими. Правильне застосування агротехнічних заходів, таких як до- і післясходового боронування і декілька міжрядних дозволяє до 90% знищити бур’яни, суттєво знизити ураженість рослин кореневими гнилями, фузаріозом та іншими хворобами.

Якщо в передпосівну культивацію вносились гербіциди, кількість післяпосівних обробок скорочують або зовсім не проводять.

Період вегетації

Впродовж вегетації рослин слід проводити позакореневі підживлення (1-4 рази) сої із використанням одного з дозволених і рекомендованих добрив: позакореневі підживлення рослин підвищують не тільки продуктивність рослин, а й підсилюють їх стійкість до багатьох грибних і бактеріальних хвороб, покращують якість отриманого врожаю.

У період вегетації сої необхідно постійно проводити фітосанітарний моніторинг посівів з метою виявлення найбільш небезпечних хвороб і своєчасного проведення хімічних профілактичних заходів. Для обмеження їх поширення велике значення має виявлення початкової стадії ураження, своєчасна діагностика хвороб у період вегетації рослин. За умов прогнозу швидкого поширення хвороби чи групи хвороб доцільно приступати до обприскування насіннєвих посівів сої фунгіцидами.

Вибір фунгіциду для обприскування посівів сої залежить від наявності хвороб, ознаки яких почали проявлятися на рослинах, складу діючої речовини, чи їх суміші, технічної ефективності препарату. При виборі фунгіциду перевагу слід віддавати найбільш екологічно безпечним (малі норми витрати), які не є фітотоксичними, економічно вигідним (низька ціна), ефективним препаратам (висока технічна ефективність) із широким спектром дії проти збудників хвороб сої. Ефективність фунгіцидів на сої буде максимальною при їх профілактичному застосуванні.

Висока ефективність фунгіцидів проти листкових хвороб сої буде досягнута лише за умов систематичного моніторингу посівів культури, коли чітко буде зафіксована дата прояву перших симптомів захворювання на рослинах і завдяки цьому встановлений термін першої фунгіцидної обробки. З цією метою, починаючи з фази бутонізації рослин, посіви сої обстежують не рідше одного разу в декаду, а починаючи з фази цвітіння 1 раз через кожні 4-5 днів.

При виявленні перших ознак несправжньої борошнистої роси, іржі, аскохітозу, септоріозу, антракнозу, бактеріозів та інших захворювань та сприятливому прогнозі погодних умов на найближчі дні для розвитку хвороб, доцільно приступати до проведення профілактичних обприскувань посівів сої необхідним фунгіцидом.

Найчастіше перше обприскування рослин фунгіцидами співпадає з початком цвітіння сої. Тому на практиці першу профілактичну обробку фунгіцидами починають наприкінці бутонізації сої, коли на 70% рослин з’явилися бутони згідно з європейською шкалою ВВСН це відповідає 51-60-й фазі, або з появою перших ознак хвороб.

На ультра ранньостиглих (до 80 днів) та ранньостиглих (до 100 днів) сортах сої зазвичай проводять одне обприскування рослин фунгіцидами. На сортах сої із тривалістю вегетаційного періоду понад 100 днів, особливо за умов інтенсивного розвитку хвороб або вегетації рослин в умовах високої вологості та підвищених температур повітря, виникає необхідність проведення дворазового обприскування сої фунгіцидами: перше - у фазі бутонізації-початку цвітіння (ВВСН 51-60) і друге - в кінці цвітіння-початку формування бобів (ВВСН 67-71).

Протягом вегетації сої достатньо провести одне або два обприскування рослин фунгіцидами, щоб звести до мінімуму шкідливу дію хвороб.

Проти сисних шкідників, які є переносниками вірусної інфекції, за необхідності посіви сої обробляють дозволеними до використання в Україні інсектицидами. На насіннєвих посівах обприскування слід проводити відразу після виявлення сисних шкідників для запобігання поширення вірусної інфекції.

Під час вегетації на насіннєвих ділянках видаляти і знищувати дифузно уражені рослини несправжньою борошнистою росою та вірусними хворобами.

Уникнути недоборів

Кількісні та якісні втрати і недобори врожаю сої зумовлені наступними чинниками: нерівномірністю дозрівання рослин сої, підвищеною вологістю у період дозрівання, забур’яненістю посівів і поширенням хвороб. Як відомо, для сої характерна фізіологічна різноякісність, яка проявляється на бобах, що утворилися на різних плодоносних вузлах. Тому боби розвиваються і дозрівають неодночасно, що ускладнює своєчасне збирання урожаю, особливо у вологу погоду, за цих умов зростають втрати врожаю, різко знижується якість зерна в результаті ураження бобів різними видами гнилей. Соя, за пізніх строків збирання урожаю, не може бути використана як попередник озимих зернових культур. Суттєво зменшити втрати від вищезгаданих негативних явищ можна за допомогою таких елементів інтенсивної технології, як десикація посівів.

4

Десикацію посівів сої доцільно проводити, якщо після сої планується сівба озимої пшениці, а вегетація затягується, або стоїть дощова погода. Якщо після сої планується посів ярої культури, то перед збиранням урожаю десикацію застосовувати недоцільно - краще, щоб зерно набуло нормальної вологості природним шляхом.

Десиканти висушують лише стебла, і не впливають на стан зерна, тому десикація інколи може спровокувати розтріскування бобів й висипання зерна до збирання урожаю. Десикацію посівів сої доцільно проводити на полях за середнього та сильного ступенів забур’яненості.

Слід пам’ятати, що при проведенні десикації посівів сої призупиняється розвиток на різних органах рослин сірої, білої, південної склероціальної гнилей, аскохітозу, антракнозу, септоріозу, альтернаріозу, церкоспорозу та інших хвороб.

Десикація створює сприятливі умови для роботи збиральних машин, і одночасно з десикацією поля звільняються від багаторічних бур’янів під наступні культури. Цей захід проводять у роки з підвищеною кількістю опадів, перед збиранням урожаю за вологості насіння 35-40% шляхом обприскування рослин одним із дозволених препаратів-десикантів, як правило, у фазі початку побуріння бобів нижнього і середнього ярусів.

Десиканти можна також використовувати у суміші з 15%-м розчином сечовини (карбаміду), внаслідок чого без зниження ефективності дії препаратів зменшується суттєво норма їх витрати. Спосіб застосування десикантів - наземне обприскування посівів, на великих площах - за допомогою авіації або дельтапланів.

При апробації насінницьких ділянок, якщо буде виявлено більше 30% рослин сої, уражених пероноспорозом, 10% рослин різними гнилями, насіннєві ділянки бракують і переводять у товарні посіви.

Збирання урожаю

При настанні стиглості культури (більшість листків обпали, стебла і боби бурі й підсохлі, насіння у бобах відокремлене від їх стулок, вологість насіння у межах 14-16%), або після застосування десикантів приступають до збирання врожаю сої. Його проводять прямим комбайнуванням, на низькому зрізі (5-6 см) зерновими комбайнами. Збір насіння спочатку здійснюють зі здорових ділянок поля. Для зменшення дроблення зерна й ураження пліснявими грибами частоту обертів барабана знижують до 500 об./хв. за вологості насіння понад 12%. Після обмолоту насіння відразу очищають, калібрують і висушують до 12-14% вологості. При висушуванні вологого зерна слід дотримуватися правильного режиму. Перші 5-6 годин насіння сушать за температури 30-350С, а потім температуру збільшують до 400С.

Зібране насіння зберігають за вологості 12-14% (у такому разі виключається можливість ураження насіння збудниками пліснявіння, сірої та білої гнилей, антракнозу, аскохітозу та інших захворювань).

Після збирання урожаю сої необхідно провести своєчасний обробіток грунту з ретельним загортанням рослинних решток, що суттєво обмежить перезимівлю і розповсюдження багатьох фітопатогенів у наступному році.

Журнал "Агробізнес Сьогодні". №11(258) червень 2013

 


Відгуки читачів

Додати cвiй вiдгук

  • Security code
  • Надіслати