Топ 1
Реєстрація
рус укр
Найбільша база пестицидів в Україні
Ви тут:
Курсы НБУ на сегодня




Рейтинг: 4/5

Бур'яни в ячмені ярому

15.10.2015 Пестициди

Бур'яни в ячмені ярому

Ігор Сторчоус, кандидат с-г наук

Бур'яни у посівах завдають великих втрат урожаю ячменю ярому. Вони краще пристосовуються до виживання у конкуренції за життєвий простір і джерела енергії, ніж культура. Таким чином, підтримання полів у чистому від бур'янів стані є найважливішою передумовою високої продуктивності культури. Недобір урожаю зерна на забур'янених полях може досягати до 25-40% і більше. Особливо шкідливі високорослі бур'яни з порівняно довгим періодом вегетації (осоти, лобода, гірчиця та ін.). Вони ускладнюють збирання врожаю, збільшують плівчастість зерна ячменю, а також можуть бути причиною поломок комбайнів.

Найбільш шкодочинні

Залежно від грунтово-кліматичної зони вирощування у посівах ячменю ярого найбільш економічно значимими є такі види бур'янів: ранні ярі - редька дика (Raphanus raphanistrum L.), гірчиця польова (Sinapis arvensis L.) та ін.; пізні ярі - амброзія полинолиста (Ambrosia artemisiifolia L.), мишій зелений (Setaria viridis (L.) Pal. Beauv.) і мишій сизий (Setaria glauca (L.) Pal. Beauv.), лобода біла (Chenopodium album L.), щириця звичайна (Amaranthus retroflexus L.); багаторічний кореневищний - пирій повзучий (Elitrigia repens L.); багаторічні коренепаросткові - оcoт жoвтий польовий (Sonchus arvensis L.), оcoт poжeвий (Cirsium arvense L.), берізка польова (Convolvulus arvensis L.), гірчак повзучий (гірчак рожевий, гірчак степовий звичайний) (Acroptilon repens (L) DC.) - належать до найбільш злісних карантинних бур'янів з родини айстрових. В Україні бур'ян обмежено розповсюджений у Дніпропетровській, Донецькій, Запорізькій, Луганській, Харківській, Херсонській областях, Республіці Крим. Окрім цих видів у посівах проблемними бур'янами можуть бути: паслін чорний (Solanum nigrum L.), злинка канадська (Erigeron canadensis L.), гірчак розлогий (Polygonum lapathifolium L.), молочай лозяний (Euphorbia virgata W.K.) плоскуха звичайна (Echinochloa crusgalli (L.) Р. Beauv.) сокирки польові (Consolida regalis S. F. Gray).

Організаційно-господарські та агротехнічні методи

10_257_19 Поверхневим обробітком ґрунту знищити весною у посівах сходи бур'янів не має можливості через те, що сівба ячменю ярого проводиться у ранні та стислі строки. У цей період особливо збільшується засмічення посівів сходами бур'янів, які рано проростають. До них належать такі види, як лисохвіст польовий (Alopecurus myosuroides Huds), вівсюг звичайний (Avena fatua L.) і види жабрію - жабрій звичайний (Galeopsis tetrahit L.) та жабрій ладанний (Galeopsis ladanum L.). На збільшення у посівах ячменю ярого забур'яненості усіма видами бур'янів впливає безплужний обробіток ґрунту, особливо в умовах достатнього зволоження. Окрім того, слід зазначити, що мілкий обробіток ґрунту (глибина 12–14 см) також зумовлює підвищення забур'яненості посівів ячменю ярого у перші роки після його впровадження. Далі систематичне, своєчасне та якісне проведення безполицевого обробітку ґрунту в сівозміні й ефективний хімічний захист забезпечують зниження забур'яненості посівів до вихідного рівня. Слід відмітити, у більшості сортів ячменю коротке стебло, що у свою чергу знижує конкурентну спроможність культури по відношенню до різних біологічних груп бур'янів, які засмічують посіви. 

Ячмінь ярий в умовах низької культури землеробства, через недостатньо розвинену кореневу систему, недостатньо кущиться, і таким чином, забур'янюється і, як наслідок, має низьку продуктивність. 

З метою забезпечення сприятливих умов для нормального росту і розвитку культури, особливо за інтенсивної технології її вирощування, важливим заходом є дотримання сівозміни. Комплекс агротехнічних заходів повинен також передбачати розміщення культури на достатньо родючих грунтах і полях з мінімальною потенційною забур'яненістю. 

Кращими попередниками для ячменю ярого є просапні культури, зокрема картопля та коренеплоди, під які вносилися органічні і мінеральні добрива, що у свою чергу забезпечило накопичення в ґрунті поживних речовин, а міжрядний обробіток грунту сприяв ретельному очищенню полів від бур'янів. 

Окрім того, після просапних культур залишається ґрунт пухким, що створює сприятливі умови для вирощування ячменю. Слід відмітити, що для вирощування культури не підходять щільні, запливаючі ґрунти, на яких у ячменю ярого погано розвивається коренева система, може жовтіти листя і навіть усихати його верхівки, що призводить до зниження продуктивності рослин. 

Добрими попередниками для ячменю можуть бути й озимі культури після удобрених зайнятих або чистих парів. Високої якості кормове і продовольче зерно можна отримати розміщуючи ячмінь ярий по пласту багаторічних трав, після зернобобових культур. 

Ячмінь ярий висівають у степових і лісостепових зонах в основному після кукурудзи й озимої пшениці, на Поліссі - після кукурудзи на силос, картоплі, озимих. Добрим попередником для вирощування ячменю ярого є також цукрові буряки, особливо в умовах достатнього зволоження. 

Будучи скоростиглою культурою, ячмінь ярий є добрим попередником для ярих культур, а у вологі роки - і для озимих, а також цінною покривною культурою для багаторічних трав. 

Одним із важливих заходів, який забезпечує отримання високого урожаю культури, є обробіток грунту. Ґрунт повинен бути пухким, чистим від насіння бур'янів. Залежно від попередника, ґрунтово-кліматичних і погодних умов, ґрунт під посів готують по-різному. У разі розміщення ячменю ярого після зернових і зернобобових культур система зяблевого обробітку ґрунту включає лущення стерні та оранку на зяб. Лущення стерні необхідно проводити одночасно зі збиранням попередника. Якщо поле засмічене однорічними бур'янами, частіше обмежуються одним лущенням дисковими лущильниками на глибину 6–8 см. У разі сильної забур'яненості через 3–4 тижні після першого проводять друге лущення на глибину 10–12 см. Після збирання кукурудзи проводять лущення поля важкими дисковими боронами на глибину 12–14 см. На полях, засмічених гірчаком, осотом, пирієм повзучим лущення проводять двічі: на площах, забур'янених кореневищними бур'янами (пирій повзучий),- дисковими боронами або лущильниками на глибину 10–12 см; на полях із коренепаростковими бур'янами (осот) перше лущення проводять дисковими лущильниками на глибину 6–8 см, друге через 15–20 днів - лемішними лущильниками на глибину 12–14 см. 

Після стерньових попередників проводять зяблеву оранку плугами з передплужниками на глибину 20–22 см, на полях, засмічених осотом,- 25–27 см, гірчаком - до 30 см. 

Зяблеву оранку після таких просапних культур, як картопля, цукрові буряки проводять на глибину 20–22 см і часто без попереднього лущення, після кукурудзи - на глибину до 30 см. У зоні Степу зяблеву оранку найкраще проводити наприкінці вересня. У зоні Лісостепу на полях, засмічених багаторічними бур'янами, наприкінці вересня - на початку жовтня; однорічними - на початку серпня з подальшим напівпаровим обробітком грунту; на Поліссі - через 2–3 тижні після своєчасного лущення. 

У зонах недостатнього зволоження з можливою вітровою ерозією застосовують безвідвальний обробіток, особливо у разі розміщення посівів ячменю після стерньових попередників, кукурудзи. Починають такий обробіток голчастою бороною (за сильного пересихання ґрунту замість обробітку голчастою бороною застосовують дискове лущення), після чого площу обробляють культиватором на глибину 12–14 см. Восени такі поля обробляють плоскорізами-глибокорозпушувачами на глибину 16–12 см на легких ґрунтах і з мілким орним шаром або на 27–30 см на ґрунтах з глибоким орним шаром. 

Весняний обробіток ґрунту під ячмінь ярий на пухких ґрунтах складається з раннього дворазового боронування середніми або важкими боронами, на важких - з боронування (закриття вологи) і культивації з одночасним боронуванням на глибину загортання насіння 6–8 см. Поля, чисті від післяжнивних решток, обробляють агрегатом з послідовно з'єднаних важких, середніх і легких борін. Починати обробіток ґрунту слід за настання його фізичної стиглості. Під час сівби культури в умовах посушливої весняної погоди, для підвищення польової схожості і дружного проростання насіння, проводять післяпосівне коткування посівів кільчасто-шпоровими котками. У зонах з достатньою кількістю вологи, особливо на важких запливаючих ґрунтах, де може утворюватися ґрунтова кірка, її руйнують ротаційними мотиками або голчастими боронами.

Хімічний метод контролю

Посіви ячменю ярого, з метою знищення різних біологічних груп бур'янів, обприскують гербіцидами, рекомендованими «Переліком пестицидів і агрохімікатів, дозволених до використання в Україні».

10_257_20Для обмеження чисельності однорічних та деяких багаторічних двосім'ядольних бур'янів (10–50 шт./м2) у фазі кущення посіви обприскують одним із рекомендованих препаратів на основі таких діючих речовин: амідосульфурону, аміннопіраліду з флорасуламом, бентазону, дикамби, триасульфурону, клопіраліду, метсульфурон-метилу, МЦПА, просульфурону, сульфосульфурону, тифенсульфурон-метилу, трибенурон-метилу, тритосульфурону, флуроксипіру, флукарбазону, йодсульфурон-метилу натрію, флуроксипіру, 2,4-Д, флорасуламу з флуметсуламом та ін. 

Однорічні злакові бур'яни (10–30 шт./м2) у фазі кущення контролюють одним із рекомендованих гербіцидів на основі таких діючих речовин: феноксапроп-П-етилу, піноксадену, пірокссуламу, флукарбазону натрієвою сіллю та ін. 

Оптимальні строки і способи збирання дозволяють максимально зберегти врожай. Вибір способу збирання залежить від погодних умов, ступеня забур'яненості посівів та інших чинників. Передчасне збирання зменшує урожай зерна та його якість. Збирають ячмінь у фазі воскової стиглості зерна, поєднуючи роздільне збирання з прямим. Роздільний спосіб застосовують в умовах стійкої сонячної погоди на забур'янених посівах у разі підгону й підсівання трав. У валки ячмінь ярий косять не пізніше кінця воскової стиглості зерна, коли пожовтіє більше 80% колосся, а вологість зерна становитиме 30–38%. Підбирають валки не пізніше, ніж через три-чотири дні, коли вологість зерна зменшується до 14–18%. 

Скошують ячмінь жатками у валки висотою 12–18 см і шириною близько 1,8 м, висота зрізу рослин середньо- і низькорослих сортів повинна становити 15–20 см, а високорослих - 25–30 сантиметрів. За такої висоти стерні ячмінь ярий у валках швидше сохне. 

Для збирання полеглого забур'яненого ячменю рекомендовано використовувати бобові жатки, тому що під час роботи різальних агрегатів зернових жаток втрачається значна кількість зерна. Роздільне збирання у зоні Лісостепу проводять протягом двох-чотирьох днів, після чого переходять на пряме комбайнування, яке починають за вологості зерна 15–18%. Для прямого комбайнування залишають чисті від бур'янів, без підгону, стійкі до осипання та зрідження, низькорослі посіви ячменю, які досягли повної стиглості. Сорт зі слабо поникаючим колосом краще збирати прямим комбайнуванням у перші дні повної стиглості. У разі запізнення зі збиранням, колосся ячменю нахиляються до низу (поникають) і обрізаються під час скошування. Це веде до великих втрат врожаю. Найкраще, якщо врожай буде зібрано впродовж чотирьох-п'яти днів. На сьомий день після настання повної стиглості фізіологічний зв'язок зерна з рослиною припиняється, крохмаль переходить у розчинні форми вуглеводів і витрачається на дихання. 

Швидкість під час прямого комбайнування повинна становити 6–7, на обмолоті валків - 4,5–5 км/год. Втрати зерна під час збирання мають бути не більше 0,5 %. Після збирання зерно старанно очищають, за потреби, пропускають через сушильні агрегати, доводять вологість до 14–15% і використовують за призначенням. 

Таким чином, вирощування ячменю ярого з дотриманням вимог технології вирощування забезпечить високі і стабільні врожаї.

Опубліковано в журналі "Агробізнес Сьогодні" №10(257) травень 2013


Нравится

Відгуки читачів

  • петр
    14.04.2017

Додати cвiй вiдгук

  • Security code
  • Надіслати