Топ 1
Реєстрація
рус укр
Найбільша база пестицидів в Україні
Ви тут:
Курсы НБУ на сегодня




http://roundup.ua/products/kharnes

Україна не готова переходити до ринкових цін на зерно. Інтерв'ю з Володимиром Лапою

Генеральний директор асоціації «Український клуб аграрного бізнесу» Володимир Лапа в інтерв’ю УНІАН розповів, яким буде врожай зернових у 2013 році, на які ціни варто орієнтуватися сільгоспвиробникам та в які країни експортуватиме зерно Україна. http://economics.unian.net/ukr/news/160570-glava-ukrajinskogo-klubu-agrarnogo-biznesu-ukrajina-ne-gotova-perehoditi-do-rinkovih-tsin-na-zerno.html

- Володимире Івановичу, в останні роки Україна збирає якщо не рекордні, то зовсім непогані врожаї зернових. Чим, окрім сприятливих погодних умов, це зумовлено?

Глава УКАБ Володимир Лапа

- Безумовно, вдосконалюються технології. Взагалі, якщо говорити про динаміку, не варто забувати, що ще 10 років тому Україна збирала в середньому 30-35 млн тонн  зерна і, приблизно, 6-8 тонн олійних. Зараз на тих самих площах ми вийшли на виробництво в середньому до 50 млн тонн зерна та  11-12 млн тонн олійних. Таким чином, на 40-50, а в деяких регіонах навіть і на більше відсотків, ми наростили обсяги виробництва зерна. Якщо подивитися з відстані у 10 років, то це досить вражаючий результат, не кожна країна може настільки швидко розвивати власне виробництво. До того ж, на збільшення урожайності впливає економіка аграрного виробництва. Рівень технологічності і  продуктивності залежить від постійних витрат. Коли було порівняно дешеве паливо, коли були порівняно дешеві мінеральні добрива, коли зарплати були у декілька разів нижчі, то з економічної точки зору, можливо, і не було доцільності в тому, щоб забезпечувати високу урожайність, бо при низькій врожайності затрати були набагато нижчі і можна було отримати прибутки. Зараз ситуація докорінно змінилася. Яку б врожайність ви не мали, все одно фіксовані затрати зберігаються. Тому, на нашу думку, оптимальна урожайність по пшениці для України з точки зору мінімізації собівартості становить  близько 55 центнерів з гектару. Вона нижча за показник у західноєвропейських країнах, де в середньому збирають 60-70 ц з га, але суттєво вища, ніж була – в найкращі роки 30-35 ц з га в середньому.

- В деяких регіонах вже розпочався сів ранніх ярових. Скільки аграріям доведеться витратити на весняно-польові роботи і звідки вони отримають кошти?

- Є офіційна оцінка – 38 млрд грн тільки на весняний комплекс польових робіт. З нашої точки зору, це абсолютно адекватна сума. Із  38 млрд грн необхідно буде залучити у вигляді кредитування або інших фінансових інструментів до 7 млрд грн, з них вже  отримано 2-3 млрд грн. В принципі, ще помітна дірка у фінансуванні є. Але можливо вона буде закрита за рахунок реалізації залишків врожаю, частково за рахунок додаткових кредитів, частково допоможе, в тому числі, і держава через здійснення форвардних закупівель Аграрним фондом і Державною продовольчо-зерновою корпорацією. Але особливо тяжка ситуація склалася на півдні та сході. В цих областях в минулому році  отримали замість 25-30 ц за га 15-18 ц,  і запас міцності там далеко не такий, який  бажано мати в сільськогосподарському виробництві. Звичайно, що у згаданих регіонах будуть основні проблеми з фінансуванням, тому що власних коштів недостатньо.

- Згідно з прогнозами Міністерства аграрної політики і продовольства, в цьому році приблизно на 10% скоротяться площі під яровими зерновими. З чим це пов’язано?

- Це пов’язано з меншою втратою озимих культур, а їх посіяно приблизно на тому ж рівні, що і в минулому році. Якщо в минулому році через несприятливі погодні умови було втрачено понад 1,3 млн га, то в цьому році очікується, що втрати складуть не більше 200-300 тис. га, відповідно, цей додатковий мільйон гектарів зберігся. Тому, ніхто його пересівати ярими не буде.

- Який Ваш прогноз з приводу пересіву озимих?

- Зараз близько 3-5% озимих в незадовільному стані – приблизно 300 тис. га. Ця площа може збільшитися, тому що в деяких регіонах, особливо на сході країни, льодова кірка  вже тривалий час покриває поля. Якщо така ситуація триває понад 40 днів, то є досить суттєвий ризик втрат. Але, знову ж таки, це може додати проблемних 50-100 тис. га в межах країни. В будь-якому разі, втрати озимих будуть суттєво менші, ніж в минулому році, а це закладає непоганий фундамент для отримання високого врожаю.

- Останні два роки аграрний ринок підкорила кукурудза. Деякі холдинги в рази збільшують площі під посів цієї культури. Проте на світових ринках намітилася тенденція здешевлення кукурудзи. В цьому році не ризикують аграрії, засаджуючи нею, за прогнозами, 4,5 млн га?

- Упродовж останніх трьох років кукурудза входить в трійку найбільш прибуткових культур (ріпак, соняшник і кукурудза). Тому суттєво збільшувались площі під посіви. Ще три-чотири місяці тому прогнозувалось, що процес триватиме - до 5 млн га. Зараз багато хто із сільгоспвиробників і великих аграрних компаній навчились оперувати ф’ючерсними цінами, читати звіти щодо ситуації на світовому ринку, прогнози. Тому великого оптимізму стосовно цін, які нас очікують, немає. Ф’ючерсні ціни, які є на наступний врожай кукурудзи, коливаються на рівні 220 доларів за тонну, вони суттєво нижчі, ніж  ціни, які є зараз на ринку, тим паче нижчі за ціни, які були 3-4 місяці тому, коли тонна коштувала 310-320 доларів. З іншого боку зрозуміло, що дива трапляються, але - нечасто. Світова економіка знаходиться в депресивному стані, наївно було б розраховувати, що  зерно буде дорогим постійно. До таких коливань треба бути готовим. Практично така сама ситуація була в 2008 році, коли під час першої хвилі кризи кукурудза подешевшала до 800 грн за тонну. Зараз таке суттєве зниження цін не очікується, але, тим не менше, прибутковість може знизитись до рівня пшениці або ячменю. Зрештою, нинішні прогнози врожаю в світі розраховані  на достатньо сприятливі погодні умови, але ситуація може змінитись, як це було, наприклад, у минулому році. Але з раціональної точки зору, сільгоспвиробники, на додаток до інших проблем, мають бути готові до того, щоб перечекати періоди несприятливої кон’юнктури.

- Який врожай зернових Ви прогнозуєте в 2013 році?

- Якщо не буде якихось природних катаклізмів, ми сподіваємось, що Україна збере близько 20-21 млн тонн пшениці, кукурудзи - 22-23 млн тонн, ячменя – 8-8,5 млн тонн. Можна  очікувати зниження посівних площ під цукровими буряками, тому що ринок цукру перенасичений, зниження цін триває. Звичайно, що при собівартості в середньому від 5,5 до 7 грн за кг продавати його по 4 грн за кг не дуже приваблива справа. Зрештою, це - більш глобальне питання, тому що, не маючи гарантій виходу на зовнішні ринки, можливості системно конкурувати із тростинним цукром, немає сенсу засівати 400-450 тис.  га цукровими буряками, адже для забезпечення внутрішньої потреби достатньо 300-350 тис. га.

Якщо ж говорити про збільшення врожаю, хоча і невелике, то це, найімовірніше, - соя. Котирування на новий врожай дещо нижчі, ніж поточні ціни, проте не настільки серйозне очікується падіння. Тому економіка тут може бути достатньо пристойною. В цілому, для багатьох культур прибутковість в наступному сезоні дещо знизиться. Хоча прогнозувати ситуацію зараз – те саме, що ворожити на кавовій гущі. Якщо згадати червень минулого року, то ціна на пшеницю в чорноморських портах була 260 доларів за тонну, а вже у вересні -  350 доларів, бо втрутилась погода і в багатьох країнах набагато знизились оцінки врожаю.

- На яку рентабельність у 2013-2014 маркетинговому році можуть очікувати підприємства, що займаються рослинництвом?

- Прибутковість соняшнику може бути в межах 50-70%, кукурудзи, сої – 40-50%, пшениці – 20-30%, ячменю – 10-20%. У цілому, господарства виходили на рентабельність 20-25%. Але, з одного боку, дорожчають ресурси аграрного виробництва, а з іншого – далеко не факт, що ціни на рослинницьку продукцію збережуться на рівні, принаймні, поточного року, то очевидно, що середньогалузева рентабельність може знизитися до 10-15%. В цьому контексті дуже важливо, щоб і держава, навіть якщо немає можливості потужно допомагати, то хоча б не збільшувала фіскальний тиск на галузь. Хоча, є ідеї реформувати систему оподаткування, скасувати податкові пільги для сільгоспвиробників. Ця інформація доходить до аграріїв, а сільгоспвиробники в цьому питанні достатньо відверті. Вони про економічні наслідки не розмірковують, а розмірковують про те, чи варто далі працювати. Якщо повністю «включити» систему оподаткування, то ми можемо забути про розвиток галузі на досить тривалі роки.

- Тоді в контексті розмови варто згадати про закон щодо Гарантійного фонду виконання обов’язків за складськими документами. За внесення змін до нього виступали аграрні асоціації. Чи пішов Мінагропрод на зустріч?

- Тривають два процеси. З одного боку, закон прийнятий і він діє. З іншого - ведуться консультації, зміни до закону напрацьовуються. Наша позиція полягає в тому, що на першому етапі було б доцільно зробити дворівневу систему. Скажімо, прості складські свідоцтва надаються без Гарантійного фонду, а якщо ти хочеш видавати подвійне складське свідоцтво, тоді ти зобов’язаний брати участь у фонді. За такої умови елеватори надають стовідсотково ліквідний документ, який забезпечується гарантію Гарантійного фонду, під який, за логікою, банк буде давати кредит, якщо не за меншими ставками, то принаймні охочіше. Тоді буде розуміння з боку сільгоспвиробників, чому варто зберігати зерно на елеваторі, який є учасником Гарантійного фонду. Якщо зробити участь у Гарантійному фонді примусовою, то це може призвести до підвищення вартості зберігання зерна і ефект буде протилежним від того, що очікується.

- Скільки зернових врожаю 2013 року Україна зможе експортувати?

- З урахуванням консервативного прогнозу: 53-55 млн тонн валового збору і 27 млн тонн внутрішнього споживання, то різниця може бути поставлена на експорт, а це приблизно 26-27 млн тонн. Якщо такий сценарій справдиться, то ми можемо поставити рекорд по експорту зерна.

- Варто очікувати зміни списку основних імпортерів?

- Чим більше Україна експортує зерна, тим важче знаходити покупців поблизу. Коли Україна 10 років тому виходила на світовий ринок, то достатньо було 2-3 країн - покупців  пшениці (наприклад, Марокко та Єгипет), Саудівської Аравії – покупця ячменю, а також покупців на півдні Європи і в Ізраїлі на фуражне зерно. Це забезпечувало збут 4-5 млн, які ми експортували. Зараз ми експортуємо у межах 20-22 млн тонн, і вже тісно на цих ринках, тим більше, що на них ми не одні – ще є Росія, Європейський Союз. Хочемо  цього чи ні, але треба виходити на інші ринки. У 2013 році це - поставки зерна до Китаю. З нашої точки зору, це певний прорив на зерновому ринку для України, адже китайський ринок дуже зарегульований і далеко не кожна країна може похвалитися тим, що вона отримала дозвіл на завезення зерна. Проект є непоганим для України і з точки зору іміджу, тому що отримати Китай як покупця сільгосппродукції в сучасних умовах є дуже престижно і перспективно із урахуванням потенціалу цього ринку.

- В минулому році уряд говорив про обмеження експорту зернових. До обмеження експорту пшениці ми, власне, і прийшли. Наскільки вірогідно, що ситуація повториться і в 2013 році?

- Обмеження вводиться тоді, коли різниця між українською і світовою ціною на зерно (за рахунок росту світової ціни) досягає 80 доларів за тонну і є ризик, що будемо «занадто» багато експортувати. Але проблема у тому, що поки ніхто не готовий переходити до ринкових цін на зерно в Україні. Добрива – ринкова ціна, нафтопродукти – ринкова ціна, насіння, засоби захисту рослин – ринкова ціна, а зерно - на 50-100 доларів в залежності від періоду дешевше, тому що ніхто не готовий до лібералізації цін на хліб. Поки ми не відійдемо від ставлення до хліба і зерна як до соціального товару, а не ринкового, такі прецеденти регулювання час від часу зберігатимуться. За логікою, Україна має поступово відходити від соціального регулювання цін і переходити до забезпечення соціальних гарантій для малозабезпечених верств населення. Щодо ситуації на ринку в наступному сезоні, то, за відсутності різких коливань на зерно в світі, ми цілком можемо обійтись без регулювання. Також варто зазначити, що регулювання не є константою. Якщо це постійний діалог міністерств із асоціаціями експортерів і товаровиробників, як, наприклад, в поточному маркетинговому році, то наслідки від такої політики набагато менш болючі, чим непрогнозовані рішення, що практикувались в попередні роки.

- То коли ж ми прийдемо до нормальних ринкових цін на зерно?

- Тут важливо не те, щоб сказали - «через три місяці у нас абсолютний ринок має бути», а  щоб існувала певна стратегія переходу. Щоб населення, яке дійсно потребує державної підтримки, цього не відчуло. Думаю, така стратегія має бути розрахована на 3-5 років. Це абсолютно реально.

Яна Брензей (УНІАН)


Нравится
Новини України
Останні новини